0.00
7 читателей, 177 топиков

Термоагент или позывной: "Кальсонщица"

Хочу представить вам Svetlana Dannevig которая уже несколько месяцев занимается закупкой термобелья для ребят из АТО.
Вот фотографии флисового термобелья, которое уже на ребятах. Таких комплектов дозаказали еще 180 наборов. На фотографиях так же видны ящики из XXL именно там было куплено термобелье и отправлено почтой в Украину. В нижнем правом углу девочка-волонтер- Оксана Диордийчук, с ней и еще парой девченок Светлана работает уже не первый месяц.

 
Также фотки б/у с www.forsvarsbrukt.no , Светлана его сортирует, стирает и отправляет потихоньку, первая партия почти на границе, отчет будет, как только будет доставлено на место!!!


   Еще планируется 90 наборов супербелья из g-sport, так что аврал, а холода уже наступили!!!
Вот скриншот поста который Светлана опубликовала в группе DENUKRAINSKEFOREGNINGINORGEна  Facebook,
Но к сожалению, отзывов было очень мало.



Светлана делает очень большую, важную и нужную работу, при том, что у ней трое детей. Семейный бюджет уже давно вычерпан и Светлана покупает термобелье в долг.
Давайте подумает может кто-то из нас тоже захочет стать частичкой Светланиного проекта помощи бойцам.
Любая помощь, даже самая минимальная -это помощь. Кто может помогайте финансово, а может кто знает как можно переправить большую партию белья из Молде или Трондхейма в Киев.
Вот норвежский номер счета Светланы 40401645936 для финансовой поддержки её работы.

Слава Украине!!!! 

Передвиборні гастролі

'Да, а ше в країні продолжаюцця передвиборні гастролі, конкурєнти по предвиборній гонці не жаліють гамна, тоїсть компромату, шоби вимазать оппонєнта з ніг до голови, причому це робицця якраз в лагері якби проєвропейських демократів, а в це врем'я ригоанали тихой сапою лізуть у верховне шапіто по мажоритарним округам і опозіціонним блоком. Вчоний кіт інтересуєцця у наших політіків і політтєхнолухів, ви довго ше будете їбати мозок небайдужим громадянам своєю підковьорною борьбою?- ворог на порозі блять!!(питання риторичне).'  © Мурзікньюс
  • avatar
  • 0
  • 0

Проект «вернись без бронхита»

'Дешевле купить тепловизор, чем потом лечить раненных. Точно так же если мы не вклинимся с термобельем и зимней формой – придется потом вклиниваться с антибиотиками, а они дорогие.
С вашего разрешения мы бы хотели банально вместе со всеми заняться зимой (всем что греет и не дает заболеть). И через пару недель вернуться к своей основной (ночной) теме. Завтра у меня на тесте первый комплект термобелья. Если прокатит – будем брать сразу тысячами. Получателей хоть отбавляй. <...> я не могу спокойно ходить по холодным киевским улицам, зная, что они там мерзнут в окопах и катаются по ночам верхом на БТРах. Они нас защищают, мы обязаны помогать.
Наш проект временно можно переименовать в «вернись без бронхита»'

Проект «Вернись живым»
Контакты:
Все вопросы: Аня 066-198-9212
Заявки на помощь: Оля 097-757-1564
PayPal: savelifeua@gmail.com
Приват: 5457 0822 3299 9685 Дейнега Виталий
5211 5374 4662 3360 Стократюк Виктория
Суммы от 5000грн можно лично, в руки
Безнал: Получатель: Міжнародний благодійний фонд «Україно! Я за тебе!» Код 35137539 р\р №26006057000533 Банк СФ ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Києва МФО банку 380269
  • avatar
  • 0
  • +1

«Звільнені території»: терористичний фронт в нашому тилу

Представляємо звіт координаторів групи «ІС» по ситуації на так званих звільнених територіях. Це «відкрита частина» звіту, яка не містить відомостей щодо деталей організації роботи «силовиків». Повний текст документа направлений в РНБОУ. Щодо «закритої частини» можемо сказати, що певна робота держструктурами проводиться, але вона швидше заснована на ентузіазмі окремих патріотів з числа представників спецслужб, ніж демонструє системний підхід, тоді як потенціал і ресурси у держструктур для такої роботи є. Також у «закритій частині» — конкретні рекомендації та наші пропозиції.

(...) Координатори групи «Інформаційний Спротив» працювали у населенних пунктах Донецької області, звільнених від терористів «ДНР». Головною метою відрядження було вивчення ситуації у так званих «звільнених районах», шляхом заслуховування доповідей представників «нелегальної мережи» Східного підрозділу групи «Інформаційний Спротив» на місцях, спілкування з місцевими жителями та журналістами місцевих ЗМІ, активістами місцевих громадських рухів, бізнесменами середньої ланки, правоохоронцями та представниками спецслужб, зокрема, СБУ, розвідувальних структур, військовослужбовцями і представниками штабу АТО.

За результатами роботи координатори групи «ІС» відзначають декілька головних моментів щодо суспільно-політичної ситуації в даних регіонах. Зокрема, соціально-політична ситуація у «звільнених районах» залишається напруженою та демонструє тенденцію до загострення, що потребує негайного вжиття відповідних заходів з боку державних структур.

Головні причини негативної ситуації та можливі шляхи вирішення проблем.

1. Відсутність повноцінної та цілеспрямованої інформаційної роботи з місцевим населенням з боку державних структур, що дозволяє ефективно проводити відповідну роботу силами мережи представників «ДНР» та їх прихильників у регіоні.

Зокрема, терористами створено глобальну «інформаційну мережу» з розповсюдження чуток, яка дозволяє охопити мало не кожного місцевого жителя (з адресною роботою зі своїми представниками, відповідальними за окремі райони, квартали та навіть окремі будинки (в останньому випадку активно використовуються «прорадянські» і прокомуністично налаштовані місцеві жителі, в основному похилого віку) у населенних пунктах.

Відзначається періодичність «хвиль» чуток, головний сенс яких – дестабілізувати ситуацію і деморалізувати місцеве населення, залякати проукраїнські налаштованих громадян та активізувати ту частину населення, яка симпатизує сепаратистам (в різних населених пунктах, за нашими оцінками, така частка місцевих жителів складає від 30 до 70%). Зокрема, головні теми чуток – слабкість українських Збройних Сил та Національної гвардії, які нібито неспроможні протистояти російсько-терористичним військам; «зливання» Донбасу українською владою Росії; невідворотність «повернення» терористів та «ДНР» з розправою над проукраїнськими активістами; схильність до бандитизму та мародерства, скоєння інших злочинів українських військовослужбовців (в першу чергу з добровольчих підрозділів та Національної гвардії); майбутня потужна соціальна допомога з боку Росії населенню тих районів, які контролюються терористами тощо.

Це створює вкрай негативний інформаційний фон у регіоні, чому сприяє також низка факторів. Зокрема:

а) місцеві жителі не довіряють офіційним джерелам інформації щодо АТО (маються на увазі офіційні джерела у Києві, які розповсюджують інформацію через центральні ЗМІ).

Офіційні джерела, на їх думку, раніше дискредитували себе наданням недостовірних повідомлень щодо ходу операції (зокрема, приховуванням російського масованого військового вторгення наприкінці серпня ц.р., щодо подій в Іловайську, приховування втрат серед військовослужбовців та оприлюдненням явно завищених втрат серед терористів, запізнілим визнанням відведення з деяких ділянок «фронту» українських військ під натиском російсько-терористичних військ з початку вересня ц.р. та ін.).

Ситуацію можна виправити «адресною» роботою – наданням об’єктивної інформації та формуванням відчуття стабільності ситуації шляхом постійних і офіційних, і неформальних зустрічей представників силових структур (штабу АТО) з місцевими активістами, представниками населення, громадських організацій, бізнесу. Адже найбільша довіра з боку громадян зберігається до людей в погонах (в першу чергу – до військовослужбовців у офіцерському званні), що слід активно використовувати для нейтралізації інформаційної роботи «ДНР» у «звільнених районах».

(…) Штаб АТО володіє чималим потенціалом у вигляді структур виховної роботи (фактично в кожній роті ЗСУ є офіцер з виховної роботи), чия діяльність не має особливого практичного сенсу в контексті участі підрозділів ЗСУ в бойових діях. Ці посадовці могли б виконувати функції «офіцерів по зв’язках з громадськістю» у звільнених районах, проводячи постійні зустрічі з представниками населення та громадських організацій, охоплюючи чималу частку населення.

Також в складі МО України працює Департамент соціальної та гуманітарної політики, одним з головних завдань якого є організація співпраці війська з громадськістю та формування позитивного іміджу Збройних Сил у суспільстві. Роботи цього потужного структурного підрозділу МО у «звільнених районах» нами не виявлено.

б) відбуваються насичення інформаційного простору інформацією проросійських та російських ЗМІ.

Деякі місцеві ЗМІ (за потребою буде надано перелік) не демонструють лояльності до української влади та сил АТО та проводять проросійський курс, хоча працюють так, щоб не бути напряму звинуваченими у підтримці тероризму (формат газети «Вісті»). Це викликано тим, що ці ЗМІ контролюються проросійські налаштованими громадянами (здебільшого у нещодавньому минулому – членами Партії регіонів).

На місцевих підприємствах, які очолюють або які належать проросійськи налаштованим громадянам, видаються газети («багатотиражки»), матеріали в яких містять ознаки проросійської та сепаратистської пропаганди (наприклад, чого вартий лише заголовок статті в останньому номері газети АТ «Новокраматорський машинобудівний завод»: «Донбасс – индустриальное сердце России». Номер за 12 вересня цього року).

У м.Волноваха місцеві жителі мають повну можливість дивитися телепрограми «ДНР» та російського ТВ, які транслюються з Донецьку в аналоговому форматі. Що потребує задіяння в цьому районі підрозділів РЕБ ЗС України для «заглушення» ТВ-сигналу з Донецька.

Водночас  в м.Краматорськ є технічна можливість за рахунок телерадіотранслюючих потужностей (належать проукраїнськи налаштованим громадянам) «вставляти» випуски регіональних новин та коментарів в радіопрограми, які транслюються в регіоні. Це потребує лише дозволу центральних органів виконавчої влади України – роботу над випуском новин готові взяти на себе вказані громадяни. (…)

в) за наведених вище причин відсутня інформаційна робота щодо доведення та розтлумачення місцевим жителям ініціатив влади щодо Донбасу.

Через це «Закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» місцевим населенням спринято в основному як «зливання» українською владою Росії та бойовикам територій, захоплених «ДНР» та «ЛНР». Це значно посилює дію проросійської та російської пропаганди.

Головним завданням на «інформаційному фронті» повинно бути формування переконання у місцевого населення щодо стабільності ситуації на «звільнених територіях», та здатності українських військ не допустити поверення в ці райони «ДНР». Таку думку потрібно формувати через ЗМІ (в першу чергу місцеві, прив’язані до місцевої тематики), налагодження зв’язків військових структур з громадськістю, активну участь військовослужбовців у житті місцевих громад (зустрічі з школярами, бізнесменами, цивільними службовцями та трудовими колективами, спільна організація різноманітних військово-патріотичних заходів, проведення військових парадів). Вкрай необхідно продемонструвати, що ці райони перебувають під надійною охороною військових, які здатні забезпечити безпеку мирного населення.

2. Залишення на посадах місцевого рівня в правохоронних органах, органах місцевої влади, закладах, установах та підприємствах керівників, які активно підтримували створення «ДНР», відзначилися співпрацею та підтримкою терористів.

Ця проблема існує фактично в усіх населених пунктах на «звільнених територіях», і вкрай негативно впливає на ситуацію в регіоні.

Так, в м.Слов’янськ у місцевого проукраїнськи налаштованого населення та активістів викликає подив той факт, що керівництво місцевої міліції, яке відкрито підтримувало «ДНР», залишається на своїх посадах. Офіційне пояснення полягає в тому, що проведення службового розслідування стосовно цих посадових осіб не виявило складу злочину в їх діях. Якщо це дійсно так (що викликає неабиякі сумніви), то варто оприлюднити матеріали цього розслідування, та пояснити, хто і яким чином його проводив.

У м.Краматорськ така само ситуація з керівництвом одного за найбільших в місті підприємств АТ «Новокраматорський машинобудівний завод», на базі якого під час захоплення міста терористами було налагоджено  випуск минометів для бойовиків. Більше за те: як вказувалося вище, зараз керівництво цього підприємства проводить у середовищі своїх працівників активну агітацію, яка містить ознаки пропагування сепаратизму та тероризму. Аналогічна ситуація і з керівництвом міського відділу міліції в цьому місті.

Не дивно, що місцева міліція ігнорує прохання проукраїнськи налаштованих громадян відреагувати на постійні погрози, які лунають на їх адресу з боку активістів «ДНР». Для прикладу, в м.Слов’янськ такі погрози стали нормою не лише стосовно місцевих лідерів проукраїнських громадських рухів, але і працівників місцевої бібліотеки, які демонструють проукраїнську налаштованість – зокрема, морально-психологічний тиск та погрози життю і здоров’ю значно посилилися після відкриття на базі бібліотеки курсів української мови для місцевих жителів.

В м.Краматорськ під час здійснення ініціативи місцевої молоді щодо розфарбування постаменту В.І.Леніну у кольори українського прапору (самий пам’ятник місцева влада не погоджується зносити, аргументуючи це відсутністю коштів, хоча місцеві активісти пропонують зробити це безкоштовно), працівники міліції здійснювали спроби затримати активістів. Цього вдалося уникнути лише завдяки втручанню працівників СБУ.

Ще гірше те, що і ті представники міліції, які прибули в населенні пункти регіону у відрядження «на посилення» з інших областей, досить часто відзначаються неадекватною поведінкою. Наприклад, в м.Ізюм та Слов’янськ деякі прибулі з Києва міліціонери одягнені в форму з шевронами розформованого підрозділу «Беркут», та у розмовах з місцевими жителями посиленно критикують події на Майдані взимку 2013-2014 рр та нинішню українську владу.

Все це вкрай негативно впливає на засади державності України та авторитет української влади в регіоні, дестабілізує ситуацію, пригнічує проукраїнськи налаштованих громадян та активістів, сприяє популяризації ідей «ДНР» та «ЛНР». Потрібно негайно продемонструвати спроможність України захистити себе від внутрішнього ворога, і почати це слід саме з надання об’єктивної оцінки діям посадових осіб (перш за все – в органах місцевої влади, в місцевих правоохоронних органах та на підприємствах), які активно підтримували «ДНР», та без ініціативи і допомоги яких терористи не змогли б взяти під свій контроль населенні пункти регіону навесні ц.р.

(…)

Координатори групи «ІС»
  • avatar
  • 0
  • +1

Языковой вопрос — это корень многих зол и его просто не надо трогать, он и так раздут

'Меня иногда упрекают за то, что я пишу по-русски.
Ну что же, значит имеет смысл объясниться.

Я рос в русскоязычной семье, мой отчим был русским. Когда мне было 7 или 8 лет я категорически настоял на переходе всей семьи на украинский язык. С тех пор в семье только мова. До «вернись живым» она была для меня чем-то интимным. Мне не хотелось говорить на ней за пределами дома. Не знаю почему, я никогда не парился по этому поводу. Если ко мне обращаются по-русски, английски или украински мне не сложно перейти на язык собеседника. Независимо от того официант это или телеведущий.

Я свободно владею русским, украинским и английским. Говорю и думаю на каждом из них в зависимости от среды в которую попал. Но, поскольку вырос я в русскоговорящей семье — думаю чаще на русском. Когда был верующим — то молился чаще на украинском. Не знаю почему, видимо из-за бабушки, которая учила меня молиться.

Я искренне убежден, что языковой вопрос — это корень многих зол и его просто не надо трогать, он и так раздут. Отмена языкового закона в угоду избирателям «Свободы» была отличным поводом, чтобы разжечь в Крыму и на востоке кровавую бойню. Мы показали русозомби из Крыма красную тряпку и полилась кровь...

Я считаю абсурдом доминирование языкового вопроса над люстрацией, борьбой с коррупцией и проведением экономических реформ. Я достаточно хорошо помню все выборы, начиная с 2002го, чтобы это утверждать. Поймите правильно, именно языковой вопрос породил коммунистов и ПР, дал им огромный ресурс и голоса в Крыму и на востоке. Этой темой нас всегда стравливали. Когда я год назад был в Крыму меня поразил билборд партии регионов с портретом третьеклассницы и надписью: «спасибо за то, что я учусь на родном языке!». Они там за это голосовали 23 года! Львов в это время голосовал за мову. Теперь многие за Ляшко. Кто-то читал его программу? Я думаю, что даже он не читал – программы это ведь не к нам, правда? Экономические вопросы, программы партий никого не интересуют. «Лишь бы не Бандера!». «Аби не москаль!». Хватит!!! Именно языковой национализм привел в парламент мудака Мирошниченко (который всю дорогу позорил Майдан), генерала Тенюха, который слил Крым (он кстати отлично отдавал бессмысленные приказы на мове, просто «взірець патріотизму»).

Нам срочно надо поумнеть.

Чтобы вы понимали, большинство солдат и добровольцев говорят по-русски или на суржике. Российские войска ничто не раззомбирует так, как «бандеры» из Николаева, говорящие и пишущие на литературном русском, дерущиеся до последнего патрона за свою Украину. Может давайте и их почмырим, раз уж вы такие патриоты? Среди моих богатых друзей полно свежеиспеченных любителей мовы и вышиванок. Они теперь чекинятся в ресторанах на мове и вплетают деткам в волосы желто-голубые ленты. При этом на армию из миллионных заработков у них не выпросишь больше 1000грн (доллар ведь растет, шубы дорожают). Вы точно уверены, что хотите жить в одной стране именно с ними. С хранителями нашей незыблемой «хаты скраю»? Языковой вопрос, это в первую очередь тест на умение уважать чужое мнение, тест на зрелость. Я считаю, что граждане страны обязаны знать и понимать ее язык, но вольны сами выбирать на каком им говорить. И никто не вправе им указывать.

Честно говоря, за последние полгода я стал в разы чаще говорить на украинском. Не исключено, что перейду на него полностью. Но когда тебе хамят, единственное желание – пойти на принцип. Если человек не воспитан и ведет себя как быдло, мне неприятно. Если быдло говорит на украинском – мне неприятно вдвойне. Это унижает уже не только его, но и страну, и язык.

Ну и на прощание: как по мне, фраза «Слава Украине!» произнесенная по-русски звучит действительно грозно. И рвет шаблоны путинососов.

Так, что шануймося и СЛАВА УКРАИНЕ!'

Проект «Вернись живым»
  • avatar
  • 0
  • +2

Нет никаких восьмидесяти четырех процентов

'Только представьте, как это выглядело со стороны: на перекрестках группками стоят маргиналы человек по десять, кричат что-то про предателей, про русский мир и либеральную хунту, а мимо них нескончаемым потоком два с половиной часа (!) течет и течет река людей. Которые вас просто не замечают. <...>

Вся поддержка войны в Москве — двести человек. Это если без денег.

Если с деньгами, самый массовый митинг в поддержку ДНР собрал — та-да-да-дам! — аж целых две тысячи.

Нет никаких восьмидесяти четырех процентов. Нет и никогда не было.

Ну и визуализация моей мысли.

На первой фотографии — либеральные национал-предатели, друзья хунты и вообще изменники Родины в количестве тысяч так примерно пятидесяти.

На второй — Русский Мир, Все Восемьдесят Четыре Процента.'





© Аркадий Бабченко
  • avatar
  • 0
  • +1

Давайте поверим, что можем

Особенно меня бесит демонстративное неверие в собственные силы. Это даже не комплекс меншовартости и не брюзжание. Это, блин, какая-то уточка из анекдота про перелетных птиц!

Подписали документ системы «дышло», который можно выкрутить в разные стороны — как дав Лугандону процветать, так и заморив его голодом? Массы сразу же обрисовали вариант его выкручивания в наихудшую для нас сторону, усилили этот вариант домыслами и начали стон, достойный евреев времен Исхода.

Отложили отмену пошлин для европейских товаров? Ешкин кот, да это норма, как минимум, нейтральная, как максимум — позитивная, хоть и с минусами! Нет, плач Ярославны и попытка подать это как срыв евроинтеграции (как будто вся наша евроинтеграция вращается вокруг вопроса беспошлинных продаж у нас европейских товаров).

Идут торги по тому, сколько денег будет получать кусок Донбасса? Массы по определению уверены, что на этих торгах нас сольют, продадут и наших детей закаблят. Даже если у нас на начало торгов нормальные позиции, а у Лугандона — полный швах (ну правда, пока так).

Дали Лугандону шанс в далекой перспективе протолкнуть пару десятков человек в центральную власть? Ой, они же там все захватят, всех скупят и будет у нас опять донецкий клан.

Подписали эту несчастную амнистию? Ой вэй, это ж злые террористы приедут к нам домой нас насиловать. Ах, изнасилование входит в неамнистируемые? «Ой, да все равно этот закон не будет работать!» Если ты считаешь, что он вообще не будет работать — фигли ты, друже, его критикуешь? «Ну ладно, не насиловать. Но точно приедут сюда пропагандировать свою *НР-у.»

Хрен бы даже с тем, что в каждом варианте развития событий сразу начинают обсуждать не усредненный и не наиболее вероятный, а наихудший. Пессимизм — тоже тактика и тоже способ психической защиты. Это я еще могу понять, хотя тоже раздражает. Меня злит, что из всех этих торгов говорящий исключает фактор… себя.

Нас.

Люди говорят о себе, как об объектах. В пассивном залоге. «Нас сливают». Да ешкин кот, за какую субстанцию вы себя держите?

Ну вот я точно уверен, что ко мне на Оболонь ни один террорист не приедет провозглашать ОНР.

Потому что я выйду и его чем-нибудь перешибу.

Если его будет много, выйдет Самооборона Оболони. Если он попробует кого изнасиловать, она выйдет с задержкой на приобретение в ларьке резиновых изделий.

Если даже в парламенте через мажоритарку появится фракция «Предатели Родины» общей численностью в пару десятков человек и с путинско-медведчуковским баблом — значит ли это, что нам конец, что они всех купят и со всеми договорятся? Или все-таки остальные четыре сотни депутатов смогут объяснить коллегам, что их место у параши и друг другу что ручкаться с оными коллегами есть зашквар?

Если даже на восстановление Донбасса начнут выделяться средства — значит ли это, что они будут массово пилиться? Или все-таки мы попытаемся это как-то контролировать?

Да, да и да. Русско-украинский конфликт попытались перенести из военной плоскости, где у нас были большие проблемы, в политическую. Пока, кстати, далеко не факт, что попытка окажется удачной. Окей, допустим, удастся. Но сфига ли предполагать, что в политической мы проиграем? При том, что у нас в ней значительно большие шансы и мощности? При том, что за нас абсолютное большинство парламента? При том, что вся страна едина в желании видеть Путина в Мавзолее?

Да, я понимаю. Травматический опыт. В глубине души мы уверены, что наши «демократы» переругаются, половина продасться, половина растеряется и Злобный Путин Всех Переиграет. Понимаю. Сам такой. Был.

«Но я увидел свет и очистился». Я увидел несколько примеров того, как мы можем не дать Путину всех переиграть. И самый живой из них я увидел сегодня, когда подписали Соглашение об ассоциации.

Да мы ведь, ребята, уже умеем побеждать. Просто еще не привыкли в это верить.

А давайте рассмотрим вероятность того, что мы не дадим Путину всех переиграть? Что мы не дадим бывшим террористам чувствовать себя вольготно? Что мы не дадим правительству пилить бабло на дотациях Донбассу? Что «дышловые» положения закона об особых территориях будут выкручены в нашу пользу, что «народная милиция» сольется, а «народных прокуроров» начнет тихо покупать Коломойский, подбираясь к оставшимся заводам? Что народ из Алчевска под видом разницы своего быта и быта народа из Краматорска все же начнет что-то подозревать? Что мы не будем голосовать на мажоритарке, как идиоты, и другим согражданам не дадим? Что по итогам выборов у нас будет приемлемый в большинстве своем парламент, а меньшинству просто придется играть по правилам во избежание попадания в мусорный бак? Что санкции все-таки не отменят (пока что их только усиливают), а в следующем году мы таки начнем получать биометрические паспорта и ездить в Европу без виз? Что в перспективе мы еще поборемся за Крым — или вы Мустафу Джемилева, который, напоминаю, тоже сегодня голосовал, тоже в лохи или предатели записали?

Ешкин кот, ребята. Сегодня продавили закон о люстрации. Я не верил, что это возможно. Да никто не верил. Даже Волох и Соболев, уверен, не особо верили. Но продавили. Прогрызли. Через крайнее нежелание, мягко говоря, парламентариев. Можем.

Давайте поверим, что можем.

© Victor Tregubov
  • avatar
  • 0
  • 0

Деякі важливі думки від Євгена Дикого

Лікнеп для диванних сотників
Чи здали нас в Мінську, і чим це нам загрожує? Чи піде Путін далі? Коли Путін піде далі, і скільки протримається перемир’я? Чи означає наступ російської армії що нам кінець? Що трапилось під Іловайськом, і чи правда що нашу армію зливають? Що робити, щоб перемогти?

Чотирьохсоті
На війні ми не кажемо «вбиті» та «поранені» — для цього є евфемізми «двохсоті» та «трьохсоті». З ними все зрозуміло. А ще бувають «чотирьохсоті». Це ті, кого минула куля чи осколок, вони просто обісрались від страху. <...> Кожний солдат, який вирішив сам без наказу втекти з передової, не просто врятував своє життя. Він тим самим забрав життя у свого товариша, який не відступив, лишився на позиціях, і сподівався що поруч його хтось прикриває.
Кожний батальйон який самовільно залишив позиції, тим самим підставив сусідів, оголив ділянку фронту, через які вороги зайдуть в тил іншому батальйону (тому, який виявився «дурнішим» і не втік без наказу, а всупереч браку зброї, дурному начальству тощо тримав свій шматок фронту) і влаштують йому «котел». <...> Гадаю, саме значна кількість «чотирьохсотих» стала далеко не останнім чинником, який змусив українське керівництво (яке б воно не було) підписати ганебний та невигідний Мінський протокол. <...>

УВАГА: головна брехня вересня!
На фоні майже не дотримуваної та явно незадовільної для обох сторін Мінської домовленості майже непомітно нам у мізки вкручують один, але вкрай небезпечний міф: міф про ніби то поразку української армії при першому ж н з регулярними частинами армії РФ. <...>
Картинка, яку нам малюють, виглядає приблизно так: наша армія худо-бідно дотискала сепаратистів, але як тільки РФ ввела в бій регулярні армійські частини, то наші програли всі бої, потрапили в котел під Іловайськом, панічно відступали і були б вщент розбиті, аби не перемир’я.
Мета насадження цього міфу очевидна: паралізувати спротив українського суспільства, виправдати ганебні Мінські угоди, та головне – насадити міфологему щодо непереможності армії РФ та безнадійності будь-якого прямого військового протистояння з нею.
Між тим реальні факти виглядають зовсім не так. <...>
  • avatar
  • 0
  • +1

Принятие законов об амнистии и особом статусе Донбасса - вынужденный шаг

Законы об амнистии и особом статусе Донбасса являются вынужденным шагом Украины и следствием Минских (Мюнхенских) соглашений, заключенных под давлением прямой военной угрозы со стороны России в условиях, когда Запад фактически отказался продолжать помогать Украине в случае, если она не согласится на условия примирения с Путиным ценой предоставления больших прав части Донбасса, находящейся под контролем террористов.
Такое мнение высказал на своей странице в «Фейсбук» советник главы МВД Антон Геращенко, передает Цензор.НЕТ.

«Это (принятие законов об амнистии и особом статусе Донбасса — ред.) вынужденный шаг, обусловленный нашей слабостью в военном и техническом отношении. Наша Армия и Национальная гвардия была в состоянии противостоять террористам-наемникам, щедро снабженным новейшей российской боевой техникой, но мы были не в состоянии противостоять регулярной российской армии, которая открыто вторглась на нашу землю 24 августа», — отметил Геращенко.

Он также добавил, что особый режим по плану Президента Украины Петра Порошенко планируется вводить лишь на той территории Донбасса, которая оказалась на момент Минских соглашений под фактическим контролем России.

«Да, в этих Законах есть много таких моментов от которых волосы встают дыбом у каждого патриота Украины. Но какой был выбор у Президента Украины Петра Порошенко и у Верховной Рады Украины? Отказаться от принятия этих Законов и продвижение русских танковых колонн продолжилось бы в сторону Мариуполя, Днепропетровска, Запорожья, Харькова забирая все больше украинской территории, в том время как ни одна страна мира не дала своего согласия поставлять нам оружие и открыто поддерживать нас в противостоянии с Россией...

И сколько бы мы не говорили о патриотизме и о том, что нашим воинам наша земля воевать помогает, в конкретном сражении побеждает тот у кого 100 пушек против 10 и у кого 60 танков и бронетранспортеров против 4-5 как это было в Иловайском котле. Мы были слабы и не в состоянии противостоять регулярной российской армии, военный бюджет которой в 50 раз больше нашего военного бюджета — вот настоящая причина Минских соглашений и последовавшему за этим плану Президенту Порошенко по замирению Донбасса», — отметил Геращенко.

Он подчеркнул, что пока Путин 14 лет укреплял и вооружал свою армию, наша система безопасности и обороны разграблялась и сдавалась Путину в аренду.

«Оба последних Министра обороны Януковича — Саламатин и Лебедев в Москве, откуда они получали свои команды. Оба последних главы СБУ — Якименко и Калинин также в Москве. Они сдавали и сдают все наши государственные тайны, все данные о состоянии наших разграбленных вооруженных сил и служб безопасности.

Пока Путин выстраивал систему беспрепятственной пропаганды своих телеканалов на всей территории Украины, наши политики и в том числе национал-демократы ругались между собой за второстепенные и третье степенные вопросы, когда на их разрушалась и без того хилая система безопасности и обороны страны.

Да Путин, и его российско-фашистские войска могли бы выиграть ряд битв и сражений и оккупировать больше украинской территории, но войну с Украинским народом он бы все равно проиграл, так же как СССР проиграл в войне с народом Афганистана. Но тогда больше несчастных граждан Украины попали бы под бомбежки и град снарядов и мин, не в состоянии защитить себя», — считает советник главы МВД.

При этом, сам факт принятия этих Законов, по его мнению, не означает того, что Украине больше не угрожает продолжение открытой войны с Путиным.

«Это скорее оттягивает ее на какой то срок, но не исключает ее вовсе. Зато у нас пока есть время для того чтобы лучше вооружиться, обучится, очистится от балласта в силовых структурах системы Национальной безопасности, обороны и МВД», — отметил Геращенко.

Источник
  • avatar
  • 0
  • 0

14 раненных участников АТО отбыли в Литву на лечение

Вчера появилась в ленте такая новость, очень будничная в наше военное время. Была там такая фраза сухая в сообщении: «Подготовку документов и виз взяла на себя Днепропетровская облгосадминистрация».

Самолет с ранеными мог не улететь. Когда самолет загрузили по определенным критериям раненым, вдруг выяснилось — у раненых отсутствуют заграничные паспорта. Есть только украинские.
Что делают литовские дипломаты? Они говорят:
— Нет проблем, мы сейчас оформим карточку-приложение к гражданскому паспорту. Можем взлетать, это все параллельно можно решить.
То есть литовцы не совершают ничего героического.
Что делают украинские чиновники? Они говорят:
— Это незаконно и невозможно. Самолет будет стоять пока не оформим паспорта.
У пограничников такие инструкции и закон на их стороне — все правильно.
Зампред ОГА Святослав Олийнык пытался договориться с различными инстанциями, время уходило, а как решить проблему так и нельзя было понять. Раненые лежали в самолете.
Вылет был вечером, на него было только фиксированное время. И вот стало ясно, что согласовать условия вылета без паспорта сегодня невозможно. По закону требуется решение чуть ли не Кабмина. А время какое дали на пролет — слот, надо было использовать в течение ближайших 20 минут. Иначе рейс переносится на завтра — на другое согласованное время — на другой слот.
Поэтому Корбан набрал начальника пограничной службы области Владимира Карася:
— Вы знаете, если раненые не взлетят сейчас через 15 минут, им придется остаться в самолете до завтра. Мы же не сможем с Вами это допустить? До Киева мы не дозвонимся, за такое время согласования не получить. Давайте примем решение на месте, а бумаги подпишем задним числом. Если необходимо, я сам дам приказ выпустить борт, под мою ответственность, в письменном виде. Ну это же наши люди, идет война, люди, конечно, важнее любых бумаг на войне. Давайте сами возьмем на себя ответственность.
Пограничник думал не долго:
— Все сделаем сами. Самолет вылетит вовремя.
Бумаги были оформлены стремительно.
Борт с ранеными взмыл в небо за 5 минут до закрытия слота.

АПД: ну это все детали.
Главное, что благородная Литва взяла на себя все расходы на транспортировку и лечение раненых. У маленькой балтийской страны есть два санитарных самолета экстра-класса для таких случаев.
Спасибо, литовцы! Благодарим вас безмерно и посылаем лучики добра!

© Юрий Бутусов
  • avatar
  • 0
  • 0